* * *
Законові тяжіння непідвладні,
Планетами з віддалених орбіт
Існуємо з тобою, різнорядні,
Як виняток, як світ і антисвіт.
Скажу, моя любове, що ніколи
Не ділимо ми хліба — тільки сіль.
Радієш ти, як я смутний і кволий,
І журишся, коли мина мій біль.
Ти зневажаєш мій сердечний захід
Відмовою, найтяжчою з відмов.
Здається, щойно я зверну на захід,
Як ти на схід повернеш стрімголов.
Проте земля б моя осиротіла
І всесвіт би стемнів, якби, бува,
Ти, вибухнувши, в безвість одлетіла
Нестримно, наче хвиля світлова.