Володимир Мурашкевич

murНародився в 1926 році на Волинi, в Залiсоччi бiля Олики. Батьки – Степан Пилипович і Онисія Микитівна, виховали сина в патріотичному дусі.

Пізніше поет писав:
Бо із дитинства в заповіті
Лиш Україною живу…

Будучи дитиною, дуже любив читати. Не раз зникав з дому, щоб не вiдiбрали книжку та не заважали. Маючи тягу до знань i талант, не одержав вiдповiдної освiти – поміхою стали війна та заарештування.

У березні 1944 року був призваний до радянського війська. Брав участь у боях за визволення Вітебська. Маючи вістку про створену Українську Повстанську армію, зумів перебратися туди. 1946 року заарештований (подія описана у вірші «Рана»), але незабаром звільнений у силу недоказаної вини. Знову був заарештований 1949 року. Ув`язнення відбував у степах Казахстану і заполярній Воркуті. Звільнений 1956 року, оскільки заарештовані московським ОСО попали під відповідний указ.

На Воркуті познайомився з рівною по долі дівчиною Бобко Вірою з Берестейщини. Одружився і, по її проханню, поїхали в Кобрин, де письменник працював будiвельником. Неодноразово нагороджувався, йому довiрили керувати комплексною бригадою ПМК-70.

На Кобринщині, в співпраці з дружиною, створили «Просвіту» ,яка діяла одинадцять років та Конгрес Українських націоналістів з колишніх вояків УПА.

Вiдчуваючи нестачу знань для лiтературної творчостi, багато займався самоосвiтою. Належав до лiтоб’єднання мiсцевих поетiв, вiрші друкувалися у районнiй газетi “Камунiстычная праца”. Спiвпрацював з українськими згуртуваннями на Берестейщинi, газетами “Голос Берестейщини” i“Берестейський Край”.

Помер в 1998 році, похований у Кобрині. На другий день після похорон вийшла невеличка брошурка його віршів “Помолися вслід нам, Україно ”. На могильній плиті залишились слова з його вірша “Вдалі”:
О, Нене,
Я ділив з тобою
Твою гірку долю…

Твори
Тут ще чується поступ великих князів (книга віршів, 2011)

Leave a Reply