Дмитро Фальківський. Очерет мені був за колиску (пісня)

Прослухати пісню тут      чи тут
(народна пісня на слова поета)
***

Очерет мені був за колиску
В болотах я родився і зріс.
Я люблю свою хату поліську…
Я люблю свій зажурений ліс…

Там, де річенька тихенько ллється –
Там, де очерет шумить –
Там полісся у чари кується,
Невеличке село там лежить.

Недалеко, ген, попід річку,
Там, де вже кінчається ліс.
Видно хату мою невеличку,-
Там то я народився і зріс!

І до того люблю я Полісся,
Тії села, природу, людей…
Бо ми всі тут разом ізжилися,
Ми є діте одних матерей!

Ми потрапимо жити без пана
І без німця, і москаля…
Розірвемо тяжкі ми кайдани,
Вражой кров’ю зроситься земля.

Бо єдина у нас є лиш мати,
Україна є тільки одна!
І ми мусимо разом з’єднатись,
Бо вже досить неволі й ярма…

Надокучила клята неволя,
Гнів московський проклятий,
Нам усім потрібная воля,
І за волю ідемо ми в бій.

Всім нам досі терпіти тирана,
На поліссі зродилось УПА!
Поліщук закликав до повстання,
Україна сказала ПОРА!

Будем крісом кресати і словом,
Хто заб’є в нашу землю свій зуб,
Щоб над Києвом, Холмом і Львовом
Заяснів жовто-синій тризуб!

Очерет мені був за колиску
А за лавкою спав мені кріс.
Я лишив свою хату поліську,
І пішов до повстанців у ліс.

До біографії автора

Leave a Reply