Максим Багданович. Вірші (переклад Дмитра Щербини)

Переклад Дмитра Щербини

ПОГОНЯ

Як за долю питимого краю
Вчую в серці тривожному страх,
Брами Гострої велич згадаю,
Вояків на баских румаках.

Шаленіють запінені коні,
Мчать, біжать у тяжкій хрипоті…
Стародавній литовській Погоні
Не запиниш, не зайдеш путі.

У незміряну даль несетеся,
Поперед і позаду — віки.
Ви за ким, румаки, женетеся?
Де лежать вам дороги-стежки?

Чи вони, Батьківщино, поклали
Наздогнати дітей твоїх тлум,
Що забули тебе, зганьбували
Віддали на поталу і глум?

У серця їх вражайте мечами,
Хай спізна та зчужіла юрба,
Як збентежене серце ночами
За свою Білорусь погиба…

Мати рідна, Вітчизно єдина,
Чи приспить що ту болість німу?..
Ти пробач, Ти прийми свого сина
Дай умерти за Тебе йому!…

Все летять і летять тії коні,
Збруя срібна гримить в боротті…
Стародавній литовській Погоні
Не запиниш, не зайдеш путі.

ОЗЕРО

Стояв тут бір з часів старих,
І полісун його стеріг.
Зрубали бір — і сторож згинув.
Ось слід його — мов оберіг,
Своє свічадо він покинув.

Як у незнаний світ вікно,
Лежить, обвітрене, воно,
Життя собою відбиває
І все, що сплинуло давно,
У глибі темному ховає.

ВОДЯНИК

Сивовусий, згорблений, ліг я в баговиння,
Сплю й роками гріюся в затишку осок.
Твань лице обплутала, наче павутиння,
Груди засипа мені бронзовий пісок.

Кришталевим спокоєм обняло заплаву —
Лиш лоза смарагдова ремствує-шумить.
Хвилі тихо котяться в далечінь імлаву, —
Просторінь довколишня сном одвічним спить.

* * *
Чуєш гук? Це журливий, смутний полісун
Душу топить у тихім гранні:
Під руками його, навіваючи сум,
Ніби тисячі туго натягнутих струн,
Сосни дзвінко рокочуть ставні.

Чи казати, чом річка схмурніла внівець,
Чом тривога жита потряса
І про що їм шепоче легкий вітерець,
Що блискоче на лозах, тремтить, мов живець, —
Краплі сліз чи холодна роса?