Олесь Пашкевич. Вірші

get_img

Переклад з білоруської В’ячеслава Левицького

У вікнах

Чудуюсь, наче знову сон:
ряхтливо міняться дощинки,
пенсне в оправі підвіконь.
Сяйливий серп, зірчастий льон,
та хмарна сукня йде з обжинків.

Сплітає зблиски в коси пóдув,
і гнеться гребінцем паркан.
Щербата паща хідника
віршує ще про теплу пору.

Туман розпростує намітку,
під небовиддю – жнива слід,
надломлені волошки квіти.
Мов сон, дивлюсь в одвічний світ
із пристінків міського скиту…

Каштанова арія

Життя – іскрить каштана свічка
на іменинах у землі.
На короваї крони – з пічки
вогні (весна б гукнула: «Плі!..»).

Як накривка, лягло суцвіття
на плечі голої зими.
Шукаємо лаврове сміття
на облисілі чола й ми.

Гуркоче світлий дощ у двері,
зірвуться хмари – тільки змах.
А лиць пожужмлені папери
ховає парасольна тьма…