Зося Сачко. Вірші

До біографії автора

летааа 101

***

Всьо сказане,
і знаєш як житі:
в спекоту воду черпают,
в сирое літо вигледают сонця.
Іді просто в день,
пройді незамітно –
хай лепі пісьня звучит,
а музиканта не знают.

***
На насінє земля жде
вінкам би цвісті в горудцях
кулько соку в старуй берозі
– напоїт пув мертвого села
пташкі прилєтят
наладят гнізда
тіні усядуться на лавочках
в само полуднє
роскінут карти

***

Всьо давалось як на дорогу
і сльози і сміх
і труд напрасни
що пульзи нікому не принюс
не на дармо
живі ово а фаля біжит
і умиє ногі

в такі час же не вядомо
чи кунець ще
чи уже початок
чуеш што найвижей
як пахне земля
зелень то уже друга пісьня

***
Як зацвіте в сьом рокові без
– Тато Тато –
як вже не бачат його
Ваши очи
придеться і нам дівітіся не так
а віноград на нашуй хаті
ми ж його разом доглєдалі
город засадім ще
но буде пусто
ніхто дощу нам не упільнує
погоду вигледатиі нема кому

НОСТАЛЬГІЇ
Стреха протікає
і клоніться до землі
і іначей биті не може
– вірна вам
чи до майового дуба приєду
-мама питає і унірає сльозу
до дуба з чуть роспучаним лісцьом
дє крук прилєтає
би припісани знак
куди вчепіться сонце
колі на прогумені
порубаних дров не стане
і сокіра затупіться в пилі
недоуміває Тато:
як пенька не расколоті
і гострийом попадаті всьо в друге місце
і терпеліво учит
і усмішку скриває тайно би місець

десь тая весна
десь ховає її час од мене

***
Цвітом засипає голов
старая яблиня всьо ще
цвіте і родіт- то як добре просте слово
которим встрічают от порога
колі вже нема дому
і в дверох сквозняк

До біографії автора

летааа 192

Leave a Reply