Ярослава Людкевич. Спогади борця за віру та незалежність

Народилася 29 листопада 1929 року у Варшаві в українській родині. Батько, Петро Людкевич, колишній доброволець Українських Січових Стрільців, закінчивши Віденський університет, працював референтом у Рахунковій Палаті Варшави. Мати, Текля Людкевич, за професією учителька, виховувала доньку в українських традиціях.

У 1939 році родина переїхала до Львова, де придбала осідлість. Ярослава закінчила школу і у 1947 році поступила на біологічний факультет Львівського університету. Та вже у 1949 році, влітку, була на вулиці схоплена НКВДистами і військовим трибуналом засуджена на 25 років концтаборів за участь в ОУН. Покарання відбувала у сумнозвісному концтаборі «Мінлаг» – в Комі АРСР, у селищі Інта.

З 1956 по 1966 рік залишалася на спецпоселенні в Інті. Навчалася у Сиктивкарському педінституті на філологічному факультеті. Вільно володіла українською, російською, польською, німецькою, чеською мовами. Зі словником перекладала з англійської, вивчала арабську мову. У 1966 році повернулася до Львова. Працювала лаборантом у котельні, оскільки іншої роботи не могла знайти.

Була громадською активісткою. Із постанням незалежності України включилася у всі можливі громадсько-політичні акції. Зокрема, була постійним учасником піврічної почергової голодівки українських греко-католиків за відновлення УГКЦ в м.Москві в 1989 році.

Померла у 2000 році. При житті друкувалася у періодиці. Після смерті вийшли окремою книжечкою два видання оповідання «Чудо в Биличах» та два видання збірки оповідань «Вони».

Твори
Етап (автобіографічний нарис)
Спогади про голодівку на Арбаті у Москві у 1989 році, щоб добитися у кремлівської влади легалізації Греко-Католицької Церкви

Любомир Полюга (зв’язковий головного командира УПА Р. Шухевича).
Вступ до книги Я. Людкевич “Вони” та спогади пра УПА

Спогади своєї мами надіслала Лариса Сітко. Дякуємо!

Leave a Reply